Основні принципи методик питного використання хлоридно - натрієвої води "Червона калина" хворими з хронічною виразковою хворобою.

 

 

Мінеральна вода "Червона калина" відноситься до однієї з п'яти основних груп мінеральних вод, дія яких визначається подібним іонним складом і мінералізацією. За основними іонами вода отримала свою назву хлоридно- натрієва, середньої мінералізації (до 10гр. солей на 1л. води).
Хлоридні води застосовуються практично при всіх захворюваннях шлунково-кишкового тракту, але при окремих захворюваннях методики прийому води суттєво відрізняється. 
Хоча провідним впливом на організм хлоридних натрієвих вод є стимуляція секреторної і моторно-евакуаторної функції органів травлення, підібравши правильну методику питного режиму, можна добитися протилежних результатів.
Адже, в мінеральній воді знаходяться коплекси іонів (аніони і катіони). котрі постійно утворюють складні з'єднання. Ці води покращують обмінні процеси, мають протизапальну, імуннокорегуючу дію, впливають на регенерацію, вихід спеціальних гормонів (особливо гастрину).
Враховуючи вище сказане, мінеральна вода "Червона калина" показана хворим з виразковою хворобою шлунка і дванадцятиперсної кишки з нормальною і пониженою кислотністю в стадії ремісії, і не протипоказана при підвищеній кислотності, але в стадії тривалої ремісії, за відсутності ускладнень в анамнезі.
Для хворих з виразковою хворобою, з підвищеною кислотністю розроблені методики прийому мінеральної води, в яких враховується темп прийому мінеральної води, температура, час прийому мінеральної води по відношенню до їжі, кількість води, її мінералізація.

 



І. Темп прийому. Перший рефлекс на прийняту воду виникає вже в ртовій порожнині, коли вода ще не поступила в шлунок. Подразнюючі нервові закінчення слизової оболонки ротової порожнини, мінеральна вода підвищує кількість слини, рефлекторно змінює функції шлунково-кишкового тракту. Тому при підвищенні кислотності з метою зниження подразнюючого ефекту воду необхідно пити залпом, великими ковтками.

ІІ. Температура води. Досвід показує, що тепла вода зменшує підвищену моторику і секреторну активність. Тому рекомендована для прийому t= 38оС. Якщо є схильність до закрепів - кімнатної температури, не зовсім холодну. Приймається підігрітою до їжі, після їжі (20-22оС).

ІІІ. Час прийому води по відношенню до їжі і її кількість.
З цього питання розроблено декілька методик, вибір яких є індивідуальним.
1 а методика.
За 1-1,5 год. до прийому їжі по 50-75-10мп. х 3 р. на день
Рекомендована для хворих з помірно підвищеною кислотністю шлунко-вого соку, за відсутності скарг на порушення травлення.
Механізм дії: за цей час мінеральна вода поступає в дванадцятипалу ки-шку і з хлоридної стає гідрокарбонатною. Гідрокарбонатна вода пригнічує шлу-нкову секрецію.


2 а методика.
При високій кислотоутворюючій функції шлунку, котра проявляється печією натщесерце, тяжкістю в шлунку після їжі, методом вибору є прийом води тільки після їжі через 30-90 хв. дрібними дозами 50-100мл.


Механізм дії: прийом води після їжі співпадає з періодом фізіологічного згасання шлункового травлення, тоді відкривається перехід в дванадцятипалу кишку з виходом в неї неагресивного шлункового соку, відходить жовч і панкреатичний сік, чим значно покращується травлення їжі.

3 я методика.
За 30хв. до і через 30хв. після їжі по 75-100 мл. до 4-5р. на добу.
Призначається хворим з високою кислотоутворюючою функцією натщесерце, що супроводжується прискореною евакуацією кислого шлункового вмісту.
Механізм дії: ця методика дозволяє інактивізувати шлунковий сік і дуоденальний вміст в міжтравленневий період, покращити компенсаторно-захисні властивості слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки.

4-а методика.
При зниженій та збереженій інтенсивності кислотоутворення, характер-них в умовах зниження резистентності слизової оболонки шлунку, її атрофії та дистрофії, що спостерігається у людей похилого віку і у осіб. які знаходяться під дією радіації, рекомендується прийом води за 30-40хв. до і через 30-60хв. після їжі по 100-50 мл. на прийом; при схильності до проносів прийом мінеральної води до сніданку відміняється; при цьому на початку курсу лікування (7 днів) вода призначається тільки після їжі.

Для хворих з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки при нормальній кислотності мінеральна вода призначається за 20-30 хв. до їжі. Виражене прискорення евакуації або зняття ви хідника, (що лікар бачить, проводячи ЕФГДС) потребує вживання води безпосередньо перед їжею 4-5р. на день.
Коли виразкова хвороба протікає з секреторною недостатністю мінеральну воду приймають до їжі за 15-20хв. При відсутності поносів дозування збільшується до 200 мл. на прийом. В стадії декомпенсації мінеральну воду призначають за 2-3 дні згодом після періоду адаптації у дозуванні 100 мл. 2 рази на добу (3-5 днів) і лише при добрій переносимості дозування збільшують до 200 мл., а частоту прийому до 3 разів на добу.

IV. Мінералізація. для хворих з виразковою хворобою вода "Червона калина" призначається малої мінералізації, в розведенні 1:1.
В процесі курсового лікування методики питного режиму індивідуально корегуються під контролем характеру змін функціонального стану органів травлення та з врахуванням принципу поступового нарощування інтенсивного фактору дії з послідовним його зменшенням до кінця лікування.

V. Тривалість питного лікування має становити 3 тижні за умов санато-рію.
Призначити методику питного режиму повинен лише лікуючий лікар.


 

Розроблено Сивий Ю.М., Сивий Г.Ф.(фото, дизайн)